Страниц: 1 [2] 3 4
  Печать  
Автор Тема: Сучасні українські письменники:)  (Прочитано 113076 раз)
TCS
Гость
« Ответ #15 : 22 Январь 2010, 00:27:09 »

М-да... А как же отличить, кроме того, как прочесть(или хотя бы начать читать..)?? Это раз.
Два: феминистическое произведение О. Забужко могло родиться только в голове, мягко говоря, не совсем адекватной.. Но тем не менее стало бестселлером не только в Украине, а и за ее пределами...(если верить прессе и интернету).. Или это тоже коммерческий способ?...
Записан
Relata refero
Ветеран
*****
Offline Offline

Сообщений: 518


Просмотр профиля
« Ответ #16 : 13 Март 2010, 15:18:36 »

Юрій Андрухович народився 13 березня 1960 року у Станіславі (нині Івано-Франківськ). Закінчив редакторське відділення Українського поліграфічного Інституту у Львові (1982) та Вищі літературні курси при Літературному Інституті ім. О. М. Горького в Москві (1991) Працював газетярем, служив у війську, деякий час очолював відділ поезії Івано-Франківського часопису «Перевал» (1991—1995). Співредактор часопису текстів і візій «Четвер» (1991—1996). Віце-президент АУП (1997—1999). У 1994 році захистив кандидатську дисертацію по творчості забороненого в радянські роки класика української поезії першої половини XX століття Богдана-Ігоря Антонича. Докторську пише по творчості американських поетів-бітників.

Творчий доробок Юрія Андруховича формально можна поділити на два головні річища: поетичне й прозове. Його поетичний дебют відбувся в першій половині 80-х років і завершився виходом у світ збірки «Небо і площі» (1985), загалом прихильно зустрінутої критикою. Того ж таки року Юрій Андрухович разом із Віктором Небораком та Олександром Ірванцем заснував поетичну групу Бу-Ба-Бу (скорочення від «бурлеск — балаган — буфонада»), значення якої для кожного з трьох її учасників з роками змінювалося — від чогось на кшталт «внутрішнього таємного ордена» до «прикладної квазіфілософії життя». Проте друга поетична збірка Юрія Андруховича («Середмістя», 1989) носить швидше не «бубабуістський», а «елегійно-класицистичний» характер. Вповні «балаганно-ярмарковою» можна вважати натомість третю збірку — «Екзотичні птахи і рослини» (1991), яка волею автора мала б носити підзаголовок «Колекція потвор». Поетичне річище Юрія Андруховича вичерпується десь наприкінці 1990 року і завершується друкованими поза збірками циклами «Листи в Україну» (Четвер, № 4) та «Індія» (Сучасність, 1994, № 5). Домінантою поетичної картини Юрія Андруховича в усі періоди його творчості видається напружене шукання «духовної вертикалі буття», суттєво занижене тенденцією до примирення «вертикального з горизонтальним». Звідси — стале поєднання патетики з іронією, нахил до стилізаторства і заміна «ліричного героя» щоразу новою «маскою». Західна критика визначає Андруховича як одного із найяскравіших представників постмодернізму, порівнюючи за значимістю у світовій літературній ієрархії з Умберто Еко. Його твори перекладені вісьмома європейськими мовами, у тому числі роман «Перверзія» опублікований у Німеччині, Італії, Польщі. Книга есе видана в Австрії.

З прозових творів Юрія Андруховича найперше був опублікований цикл оповідань «Зліва, де серце» (Прапор, 1989, № ??) — майже фактографія служби автора у війську, своєрідна «захалявна книжечка», що поставала під час чергувань у вартівні. У 1991 році з’являється друком параісторичне оповідання «Самійло з Немирова, прекрасний розбишака» (Перевал, № 1), що ніби заповідає характерні для подальшої прози Андруховича риси: схильність до гри з текстом і з читачем, містифікаторство (зрештою, достатньо прозоре), колажність, еротизм, любов до маґічного і надзвичайного. Романи «Рекреації» (1992), «Московіада» (1993) та «Перверзія» (1996) при бажанні можна розглядати як трилогію: героєм (антигероєм) кожного з них є поет-богема, що опиняється в самому епіцентрі фатальних перетворень «фізики в метафізику» і навпаки. Усі романи — доволі відчутна жанрово-стилістична суміш (сповідь, «чорний реалізм», тріллер, ґотика, сатира), час розвитку дії в них вельми обмежений і сконденсований: одна ніч у «Рекреаціях», один день у «Московіаді», п’ять днів і ночей у «Перверзії».

Есеїстика Юрія Андруховича виникає внаслідок його частих подорожей до інших країн і поступово складається в майбутню «книгу спостережень» над нинішніми особливостями європейського культурно-історичного ландшафту. Разом із польським письменником Анджеєм Стасюком видав книгу «Моя Європа: Два есеї про найдивнішу частину світу» (польське видання — 2000, українське - 2001, німецьке — 2003) — текст Андруховича, написаний до цієї книжки, носить назву «Центрально-східна ревізія» і являє собою спробу гранично відвертого осмислення свого власного «часу і місця».

Твори автора перекладено і видано у Польщі, Німеччині, Канаді, Угорщині, Фінляндії (окремими книжками), США, Швеції, Іспанії, Росії‚ Австрії (окремими публікаціями).

Поезія Андруховича займає чільне місце у творчості легендарних українських рок-груп «Плач Єремії» та «Мертвий півень».

Андрухович є автором перекладів з англійської (зокрема, він є автором п’ятого українського перекладу шексперівського «Гамлета» а також книжки перекладів американських поетів-бітників), польської (Т. Конвіцький), німецької (Райнер Марія Рільке, Ф. Ролер, Фріц фон Герцмановскі-Орландо) та російської (Борис Пастернак, Осип Мандельштам, Анатолій Кім).

Творчість


Поетичні збірки

    * «Небо і площі» (1985)
    * «Середмістя» (1989)
    * «Екзотичні птахи і рослини» (1991)
    * «Екзотичні птахи і рослини з додатком „Індія“: Колекція віршів» (Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1997)
    * «Пісні для мертвого півня» (Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2004)

Оповідання

    * «Зліва, де серце» (1989) (журнал «Прапор», 1989)
    * «Трициліндровий двигун любові» (Харків: Фоліо, 2007) (разом із Сергієм Жаданом і Любком Дерешем)

Романи

    * «Рекреації» (Сучасність, 1992; Київ: Час, 1997; 1998; Львів: Піраміда, 2005)
    * «Московіада» (1993, 1997, Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2000; Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2006)
    * «Перверзія» (Сучасність, 1996, № 1–2; Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1997; Львів: Класика, 1999)
    * «Дванадцять обручів» (Київ: Критика, 2003; 2004; 2005; 2006)
    * «Таємниця. Замість роману» (Харків: Фоліо, 2007)

Збірки есеїв

    * «Дезорієнтація на місцевості» (Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 1999; 2006)
    * «Моя Європа» (спільно із Анджеєм Стасюком) (Львів: Класика, 2000; 2005; 2007)
    * «Диявол ховається в сирі» (Київ: Критика, 2006)

Переклади

    * «День смерті пані День» (Харків: Фоліо, 2006) — переклади американської поезії бітників 60–70-х років
    * В. Шекспір «Гамлет» (Київ: А-ба-ба-га-ла-ма-га, 2008)
    * переклади з польської: Т. Конвіцькій та інші
    * переклади з німецької: Р.-М. Рільке, Ф. фон Герцмановскі-Орландо та сучасна німецькомовна поезія
    * переклади з російської: Б. Пастернак, О. Мандельштам

В інших видах мистецтва
Музика

Вірші Юрія Андруховича були покладені на музику такими гуртами, як «Мертвий півень», «Плач Єремії», «Sіґал Sпожив Sпілка», «Знову за старе» тощо.

Кіно

У 1992 році режисер Андрій Дончик зняв за мотивами оповідань Юрія Андруховича кінофільм «Кисневий голод».

Театр

11 березня 2007 року у Молодому театрі у Києві відбулася прем’єра вистави «Нелегал Орфейський» за мотивами роману Юрія Андруховича «Перверзія». Автор брав участь у постановці п’єси і сам зіграв одну з ролей.

Нагороди


    * 2001 — лауреат премії ім. Гердера (Фонд Альфреда Тьопфера, Гамбурґ, Німеччина).
    * 2005 — лауреат премії миру імені Еріха Марії Ремарка, Оснабрюк, Німеччина.
    * 2006 — лауреат премії книжкового ярмарку у Лепцігу за європейське взаєморозуміння.
    * 3 грудня 2006 — лауреат Літературної премії Центральної Європи ANGELUS, за роман «Дванадцять обручів».
Записан
Relata refero
Ветеран
*****
Offline Offline

Сообщений: 518


Просмотр профиля
« Ответ #17 : 13 Март 2010, 15:21:49 »

Любко Дереш (повне ім'я Любоми́р Миросла́вович Де́реш; 3 липня 1984, Львів) — сучасний український письменник.
Вчився у СШ №2 м. Пустомити, потім закінчив Львівський фізико-математичний ліцей та економічний факультет Львівського університету.

Перша публікація — роман «Культ» у часописі «Четвер» (2002). Потім вийшли романи «Поклоніння ящірці» (2002, написаний раніше, ніж «Культ», але вийшов після нього), «Архе» (2005), «Намір!» (2006), «Трохи пітьми» (2007).

Зараз Любко Дереш — один із найвідоміших сучасних українських авторів. Головні герої його творів — підлітки та цікаві історії з їхнього життя. Автор намагається правдиво показати життя героїв, тому у творах не викреслює розповсюджений сучасний сленг та лайливі слова. У деяких уривках сюжет містить містичні елементи і враження підлітків, які перебували під впливом галюциногенних препаратів.

Його твори перекладені кількома європейськими мовами (німецька, польська, італійська, сербська тощо); роман «Культ» був представлений на Лейпцизькому книжковому ярмарку 2005 року.

З листопада 2007 року планував очолиКниги

    * «Культ» (Львів: Кальварія, 2002; Харків: Книжковий клуб "Клуб сімейного дозвілля", 2008)
    * «Поклоніння ящірці» (Львів: Кальварія, 2004; Харків: Фоліо, 2007; Харків: Книжковий клуб "Клуб сімейного дозвілля", 2008)
    * «Архе» (Львів: Кальварія, 2005; Харків: Фоліо, 2007; Харків: Книжковий клуб "Клуб сімейного дозвілля", 2008)
    * Тереза та парабола
    * «Намір!» (Київ: Дуліби, 2007; Харків: Книжковий клуб "Клуб сімейного дозвілля", 2008)
    * «Трохи пітьми» (Харків: Книжковий клуб "Клуб сімейного дозвілля", 2007)


Записан
Relata refero
Ветеран
*****
Offline Offline

Сообщений: 518


Просмотр профиля
« Ответ #18 : 13 Март 2010, 15:27:08 »

Сергі́й Ві́кторович Жада́н (23 серпня 1974, Старобільськ, Луганська область) — поет, прозаїк, есеїст, перекладач.
В 1996 закінчив Харківський Національний Педагогічний Університет ім. Г.С.Сковороди. У 1996—1999 рр. навчався в аспірантурі університету. З 2000 викладач кафедри української та світової літератури університету. З 2004 - незалежний письменник.

Живе і працює в Харкові. Перекладає з німецької, польської, білоруської та російської мов. Власні тексти перекладались німецькою, англійською, шведською, італійською, угорською, польською, сербською, хорватською, чеською, литовською, білоруською, російською, вірменською мовами.

Твори

Поетичні збірки


    * Цитатник (Київ: Смолоскип, 1995)
    * Генерал Юда (Київ: Український письменник, 1995)
    * Пепсі (Харків: Майдан, 1998)
    * Вибрані поезії. 1992-2000 (Донецьк: Кальміюс, 2000)
    * Балади про війну і відбудову (Львів: Кальварія, 2001)
    * Історія культури початку століття (Київ: Критика, 2003)
    * Цитатник (Харків: Фоліо, 2005)
    * Марадона (Харків: Фоліо, 2007)
    * Ефіопія (Харків: Фоліо, 2009)
    * Лілі Марлен (Харків: Фоліо, 2009)

Прозові книжки


    * Біґ Мак (збірка оповідань) (Київ: Критика, 2003)
    * Депеш Мод (Харків: Фоліо, 2004)
    * Anarchy in the UKR (Харків: Фоліо, 2005)
    * Гімн демократичної молоді (Харків: Фоліо, 2006)
    * Біґ Мак 2 (оповідання + поезія) (Київ: Критика, 2007)

Зібрання творів

    * Маскульт (Київ: Критика, 2003) (з Юрієм Андруховичем і Андрієм Бондарем)
    * Капітал (Харків: Фоліо, 2006)
    * Трициліндровий двигун любові (з Юрієм Андруховичем та Любком Дерешем (Харків: Фоліо, 2007)
    * Кордон (Москва: Арт Хаус Медіа, 2009) (з Ігорем Сідом і Андрієм Поляковим)

Переклади

    * Діти Райнера і Марії (Харків: Майдан, 2004)
    * збірка поезій Пауля Целана (готується до друку)

Упорядник

    * Два міст (Харків, 1999)
    * Харків forever (2004)
    * Готелі Харкова (Харків: Фоліо, 2008)

Аудіокниги


    * Аудіокнига «Депеш Мод» (Дніпропетровськ: «Арт-Вертеп» – видавництво «Lift», 2007)
    * CD-збірка «Хор монгольських міліціонерів» («Госпел і спірічуелс»), (Дніпропетровськ: «Арт-Вертеп» – видавництво «Lift», 2007)

У співпраці

    * Радіо-Шансон або Radio шансон: вісім історій про Юру Зойфера, (брошура + CD, Дніпропетровськ: Артвертеп:LIFT, 2007), Театр-студія "Арабески", Kharkiv Klezmer Band i Місько Барбара. книжка-диск, саундтрек до однойменної вистави Харківського театру «Арабески» на вірші Сергія Жадана.

 Музика


Спортивний клуб армії, Собаки в космосі, Сергій Жадан (Дніпропетровськ: видавництво LIFT, 2008).

Переклади книг іноземними мовами

    * «Історія культури початку століття» - Росія, 2003; Польща, 2005; Німеччина, 2005
    * «Біг Мак» - Польща, 2005; Росія, 2009; Чехія (готується до друку)
    * «Депеш Мод» - Росія, 2005; Польща, 2006; Білорусь, 2006; Німеччина, 2007; Литва, 2008; Італія, 2009
    * «Anarchy in the UKR» - Польща, 2007; Німеччина, 2007; Росія, 2008
    * «Гімн демократичної молоді» - Польща, 2008; Німеччина, 2009; Росія, 2009
    * «Відсоток самогубств серед клоунів» - Німеччина, 2009; Польща, 2009

Стипендії

    * 2001 - Herman-Kesten-Stipendium (Нюрнберг)
    * 2001-2002 - Herder-Stipendium (Töpfer Stiftung, Відень)
    * 2003 - KulturKontakt - Stipendium (Відень)
    * 2005 - Gaude Polonia (Варшава)

Нагороди

    * 1999: премія Бу-Ба-Бу за найкращий вірш року
    * 2001: найкраща поетична книга року ("Балади про війну і перебудову)
    * 2003: переможець всеукраїнського конкурсу Книга року
    * 2005: лауреат премії ім. Германа Ленца (Німеччина)
    * 2006: найкраща поетична книга ("Цитатник")
    * 2006: найкраща книга року за версією Бі Бі Сі ("Капітал")
    * 2007: найкраща книга року ("Капітал")
    * 2007: лауреат поетичного фестивалю "Київські Лаври"
    * 2007: фіналіст премії ім. Джозефа Конрада-Коженьовського
    * 2009: лауреат премії ім. Джозефа Конрада-Коженьовського
Записан
Relata refero
Ветеран
*****
Offline Offline

Сообщений: 518


Просмотр профиля
« Ответ #19 : 13 Март 2010, 15:31:53 »

Окса́на Стефа́нівна Забу́жко (*19 вересня 1960, Луцьк) — сучасна українська поетеса, письменниця, літературознавець, публіцист. У своїй творчості письменниця приділяє багато уваги осмисленню української ідентичності і при цьому часто користується методологією фемінізму та постколоніалізму.
Оксана Забужко закінчила філософський факультет (1982) та аспірантуру з естетики (1985) Київського університету імені Тараса Шевченка. Вона захистила кандидатську дисертацію на тему «Естетична природа лірики як роду мистецтва». Виключно літераторством трудовий досвід Забужко не обмежується. Довгий час вона працювала викладачем. Причому лекції кандидата філософських наук Забужко пощастило відвідати студентам не тільки Київської державної консерваторії ім. П. Чайковського, де Забужко читала естетику, а також студентам таких всесвітньо відомих університетів як Гарвардський, Єльський, Колумбійський. В 1992 Оксана Забужко викладала україністику в університеті Пенн-Стейт як запрошений письменник. В 1994 авторка отримала стипендію Фонду Фулбрайта і викладала в Гарвардському та Піттсбурзькому університетах. Починаючи з 1989 р. Забужко є старшим науковим співробітником Інституту філософії НАН України.

Була членом КПРС

У січні 2009 року Президент України Ющенко Віктор Андрійович вручив Оксані Забужко Орден княгині Ольги.

В Україні Забужко від 1996 (від часу першої публікації роману-лонґселлера «Польові дослідження з українського сексу») залишається найпопулярнішим україномовним автором – загальний наклад проданих її книжок станом на 1 січня 2003 становить понад 65 тис. примірників.[Джерело?] Крім того вона є авторкою численних культурологічних статей і есе у вітчизняній та зарубіжній періодиці. Оксана Забужко провадила авторську колонку в деяких періодичних виданнях («Panorama», «Столичные новости» тощо), вела літературні майстер-класи в Київському університеті.

Твори Забужко здобули також міжнародне визнання, особливо широке — в Центральній та Східній Європі. Її вірші перекладалися 16 мовами світу і 1997 удостоєні Поетичної Премії Global Commitment Foundation (Фонду Всесвітнього Зобов’язання, США). Серед інших її літературних нагород - премії Фонду ім. Гелен Щербань-Лапіка (США, 1996), Фундації Ковалевих (1997), Фонду Рокфеллера (1998), Департаменту культури м. Мюнхена (1999), Фундації Ледіґ-Ровольт (2001), Департаменту культури м. Ґрац (2002) та ін.

Оксана Забужко - одна з небагатьох український письменників, які живуть на гонорари від написаних книг.[Джерело?] Хоча, значна частка доходу - все ж таки від книг, виданих за кордоном. Твори Забужко змогли завоювати європейські країни, а також знайшли своїх прихильників у США. У 1985 році вийшов перший збірник віршів Забужко «Травневий іній". Оксана Забужко - член Асоціації українських письменників. У серпні 2006 року журнал «Кореспондент» включив Забужко в число учасників рейтингу ТОП-100 "Найбільш впливових людей в Україні", до цього в червні книга письменниці «Let my people go» очолила список «Краща українська книга», ставши вибором читачів Кореспондента № 1.

Твори

Поезія

    * Травневий іній (1985)
    * Диригент останньої свічки (1990)
    * Автостоп (1994)
    * Kingdom of Fallen Statues (1996)
    * Новий закон Архімеда. Вибрані вірші 1980-1998 (2000)
    * Друга спроба: Вибране (2005)

Проза

    * Інопланетянка (1992)
    * Польові дослідження з українського сексу (1996)
    * Казка про калинову сопілку (2000)
    * Сестро, сестро (повісті й оповідання, 2003)
    * Музей Покинутих Секретів (2009)

Філософсько-літературознавчі праці

    * Дві культури (1990)
    * Шевченків міф України (1997)
    * Філософія Української ідеї та європейський контекст: франківський період (1992)
    * Notre Dame d’Ukraine: Українка в конфлікті міфологій (2007)

 Публіцистика


    * Хроніки від Фортінбраса (1999)
    * Let my people go. 15 текстів про українську революцію] (2005)

Переклади іноземними мовами

    * «Польові дослідження з українського сексу» - Росія (1998, 2001, 2002, 2008), Угорщина (1999), Чехія (2001, 2002), Польща (2003, 2008), Болгарія (2005), Німеччина (2006, 2008), Швеція (2006), Італія (2008), Румунія (2008)
    * «Сестро, сестро» - Чехія (2006), Польща (2007)
    * «Казка про калинову сопілку» - Іран (2006)
Записан
Relata refero
Ветеран
*****
Offline Offline

Сообщений: 518


Просмотр профиля
« Ответ #20 : 13 Март 2010, 15:33:35 »

Ю́рій Рома́нович Зава́дський (*18 березня 1981, Тернопіль) — український поет, громадський діяч, кандидат філологічних наук.
Закінчив Тернопільську середню школу № 18 під керівництвом А. В. Крижанівського. 2006 року закінчив аспірантуру при кафедрі теорії літератури та порівняльного літературознавства філологічного факультету Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка, куди вступив після закінчення того ж університету 2003 року. Тема дисертаційного дослідження — «Типологія й поетика мережевої літератури і сучасне західне літературознавство». Захист кандидатської дисертації відбувся 12 жовтня 2006 року в Тернополі. З квітня 2008 року керує спільнотою Літературна студія "87″ в ТНПУ ім.В.Гнатюка.

Галузь наукових зацікавлень — сучасна зорова поезія, комп'ютерні технології в мистецтві, мережева література, фонетична поезія. На сьогодні є членом редакційної колеґії наукового альманаху STUDIA METHODOLOGICA.

Із жовтня 2000 до лютого 2005 року в співпраці видавав літературну ґазету ZВІРШІ.

Основні книги:


   1. Юрій Завадський. Імовірність. Тернопіль, 1999.
   2. Юрій Завадський. юрійзавадський. Тернопіль, 2003. (у співпраці з художником Ігорем Гойняком)
   3. юрійзавадський. Тернопіль, 2006. (у співпраці з художницею Катериною Ткачовою)
   4. юрійзавадський. мультимедійна антолоґія на компакт-диску. Тернопіль, 2006. (містить перші дві книги та гіпертекстову поему "цигарки")
   5. юрійзавадський. Тернопіль, 2008. (добірка фонетичних та експериментальних текстів)
Записан
Rina
Постоялец
***
Offline Offline

Сообщений: 211


Просмотр профиля Email
« Ответ #21 : 16 Март 2010, 19:00:08 »

Чути - чула, а от почитати все руки не доходять, чи то пак очі=))
Записан
musha
Новичок
*
Offline Offline

Сообщений: 22


Просмотр профиля
« Ответ #22 : 18 Март 2010, 21:57:12 »

Іре́на Ка́рпа — українська письменниця, співачка, журналістка.
Народилася 8 грудня 1980 року. Спочатку мешкала з родиною в Івано-Франківську, потім переїхала з родиною до Яремче — невеликого містечка у Карпатах. Там вчилася малюванню у школі мистецтв.

Молодша сестра Ірени Карпи — Галина Карпа теж письменниця та головний редактор арт-журналу Аж.

У 1998 р. вступила до Київського національного лінгвістичного університету на відділення французької філології.

Від 1999 Карпа є солісткою й авторкою текстів гурту «Фактично самі» (з 2007 «Qarpa»), музика якого становить суміш індастріалу, панк-року, хардкору та психоделічного тріп-хопу.

Друкувалася в часописі «Четвер». Першою її книгою стала «Знес Паленого», видана у 2000 у Івано-Франківську. До цієї книги ввійшли, поміж іншим, повість «50 хвилин трави» та оповідання «Сни Ієрихона», які разом з оповіданням «Ґанеша і Синкопа» та так званим інтерактивним романом «Полювання в Гельсінкі» склали видану в 2004 р. видавництвом «Фоліо» книгу «50 хвилин трави».

Закінчивши навчання 2003 року, отримала магістерську ступінь з іноземної філології за спеціалізацією англійська та французька мови, зарубіжна література. Рік подорожувала Південно-Східною Азією, наслідком чого став роман «Фройд би плакав», виданий також «Фоліо».

У 2005 Карпа починає працювати ведучою на телебаченні (канали «ICTV», «Інтер», з вересня 2007 року по серпень 2008 року — «MTV Ukraine»).

Четвертою її книгою став ще один роман — «Перламутрове порно», який вийшов у 2005 у видавництві «Дуліби», п'ятою — роман «Bitches Get Everything», видавництва Книжковий клуб "Клуб сімейного дозвілля" в 2006-му.

В 2006-му році Карпа пробує себе як акторка («Аутизм», реж. О.Анпілогов, Україна, «Компот», реж. А. Якушенков Росія) та режисерка короткометражного кіно «Kyiv. Limited Edition».

Знімається в еротичних фотосесіях для журналів «Playboy», «Penthouse», «FHM».

17 травня 2008 року одружилася з журналістом, письменником Антоном Фрідляндом.

13 вересня 2008-го року на Львівському Форумі видавців презентовано книгу «Добло і Зло», видавництва Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля».

На початку 2009 року книжку «Добло і Зло» визнано книжкою-невдахою року — вона здобула приз «Золота булька».[1] Водночас, за рейтингом читачів журналу «Кореспондент» книга «Добло і Зло» ввійшла до десятки найкращих українських книг 2009 року.[2]

Восени 2009 року Ірена розійшовшись з київським письменником і першим чоловіком Антоном Фрідляндом, вдруге виходить заміж — за американського фінансиста Нормана Пола Хенсона.

Нагороди

    * 1999 — отримала гран-прі міжнародного конкурсу молодих письменників «Гранослов».
    * 2006 — отримала премію «Best Ukrainian Awards-2006» у номінації «наймодніша письменниця».

Бібліографія

    * «Знес Паленого» (Місто-НВ, 2000)
    * «50 хвилин трави» (Фоліо, 2004)
    * «Фройд би плакав» (Фоліо, 2004)
    * «Перламутрове Порно (Супермаркет самотності)» (Дуліби, 2005)
    * «Bitches Get Everything» (Харків: Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля», 2007. — 240с.)
    * «Freud by płakał» (Polska. Czarne.- 2006)
    * «Perleťový porno» (Czechia. Babylon. — 2006, překlad Jan Jeništa)
    * «Перлено порно» (България. Прозорец. — 2006)
    * «50 minut trawy» (Polska. Czarne.- 2007)
    * «Супермаркет одиночества» (Россия. Амфора.- 2007)
    * «Супермаркет самотності. Перламутрове порно» (Харків: Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля», 2008. — 272с.)
    * «Добло і зло» (Харків: Книжковий клуб «Клуб сімейного дозвілля», 2008. — 320с.))
Записан
musha
Новичок
*
Offline Offline

Сообщений: 22


Просмотр профиля
« Ответ #23 : 18 Март 2010, 22:00:18 »

І́гор Микола́йович Римару́к (* 4 липня 1958, М'якоти, Ізяславський район, Хмельницької область — † 3 жовтня 2008, Львів) — український поет.

Лауреат Національної премії ім. Т.Шевченка (2002).

Президент Асоціації українських письменників.

Був радником міністра культури з питань книговидання.

Народився 4 липня 1958 року на Поділлі.

Закінчив факультет журналістики Київського університету ім. Т.Г.Шевченка. Працював у пресі та видавництвах.

Багаторічний головний редактор журналу «Сучасність», завідувач редакції сучасної української літератури видавництва «Дніпро».

За кілька днів до смерті на одній із вулиць Львова поета збила автівк
Записан
musha
Новичок
*
Offline Offline

Сообщений: 22


Просмотр профиля
« Ответ #24 : 18 Март 2010, 22:02:53 »

Ната́лка Сняда́нко (*20 травня 1973, Львів) — українська письменниця.

Народилася у 1973 році у Львові. За освітою — філолог, закінчила Львівський та Фрайбурзький університети, за фахом – журналіст і перекладач з польської, німецької та російської. Друкується у львівській та київській пресі («Львівська газета», «Суботня Пошта», «Дзеркало тижня»), журналах «Профиль-Украина» й «Український тиждень».

Повість Наталки Снядянко „Колекція пристрастей, або Пригоди молодої українки” була опублікована у 2004 році в Польщі й одразу ж увійшла в десятку бестселерів. Ця книжка також перекладена і видана російською — „Коллекция страстей” (М.: „Идея-Пресс”, 2005).

Крім того, російською вийшов роман "Синдром стерильності" під назвою "Агатангел, или Синдром стерильности" (М.: "Флюид", 2008)

Наталка Сняданко – перекладач з німецької (Франц Кафка, Фрідріх Дюрренматт, Ґюнтер Ґрасс, Юдит Германн, Стефан Цвайґ), польської (Чеслав Мілош, Збігнев Герберт, Ярослав Івашкевич, Ян Бжехва) та російської (Андрій Курков).

Книги

    * «Колекція пристрастей, або Пригоди молодої українки» (Львів: Піраміда, 2001; Харків: Фоліо, 2004; 2006)
    * «Сезонний розпродаж блондинок» (Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2005)
    * «Синдром стерильності» (Київ: Нора-Друк, 2006)
    * «Чебрець у молоці» (Харків: Фоліо, 2007)
    * «Країна поламаних іграшок та інші подорожі» (К: Грані-Т, 2008)
    * "Комашина тарзанка". (Харків: Фоліо, 2009)

Книги у перекладі іноземними мовами

    * «Kolekcja namiętności» (Wolowiec: Czarne, 2004)
    * «Коллекция страстей, или Приключения молодой украинки» (Москва: Идея-Пресс, 2005)
    * «Sammlung der Leidenschaften» (dtv, 2007)
    * «Агатангел, или синдром стерильности» (Москва: Флюид, 2008)
    * «Ahatanhel» (Wolowiec: Czarne, 2008)

Переклади

    * Андрій Курков "Тонка математика пристрасті" (Київ: Роман-газета, 2005)
    * Франц Кафка "Замок" (Харків: Фоліо, 2006)
    * Фрідріх Дюрренматт "Суддя і його кат" (Харків: Фоліо, 2006)
    * Юдіт Германн "Нічого, крім привидів" (Харків: Фоліо, 2007)
    * Ґюнтер Ґрасс "Кіт і миша" (Харків: Фоліо, 2008)
    * Ярослав Івашкевич "Serenite" (підготовано до друку)
    * Ян Бжехва "Блоха шахрайка" (підготовано до друку)
    * Чеслав Мілош "Абетка" (підготовано до друку)
Записан
musha
Новичок
*
Offline Offline

Сообщений: 22


Просмотр профиля
« Ответ #25 : 18 Март 2010, 22:05:06 »

Степа́н Васи́льович Процю́к (* 13 серпня 1964) — український письменник.

Степан Процюк народився на Львівщині. Закінчив Івано-Франківський педінститут та аспірантуру Інституту літератури НАН України. Викладає сучасну українську літературу в Прикарпатському університеті (Івано-Франківськ).

Літературна біографія розпочалася 1992 року, коли була надрукована перша поетична збірка Процюка «На вістрі двох правд» (збірник літгурту «Нова дегенерація», передмова Юрія Андруховича). Далі з'явилася збірка віршів «Апологетика на світанку» (Ужгород, 1996) та збірка поем «Завжди і ніколи» (Львів, 1999). Згодом перестає писати вірші, переходячи винятково на прозу і есеїстику, зокрема, так звані письменницькі колонки у газетах України.

1996 року вийшла збірка літературних есеїв Процюка «Лицарі стилосу і кав'ярень» (Київ), а також перша книжка прози «Переступ у вакуумі». 2001 року тернопільське видавництво «Джура» друкує збірку повістей «Шибениця для ніжності», що заслужила чимало взаємовиключних своєю апологетичною патокою або іронічним чи навіть агресивним несприйняттям відгуків та рецензій. У 2002 році івано-франківське видавництво «Тіповіт» друкує чергову збірку повістей «Серафими і мізантропи», де, як вказувала пізніше критика певного штибу, посилюються декадентські кольори, а також нездоровий інтерес до зображення межових невротичних станів людини чи «неопшибишевщина».

Також 2002 року Процюк дебютує як романіст. Львівська «Піраміда» друкує його «Інфекцію». Як завжди, критичних контроверсій вистачало: від тверджень про появу роману «національної честі» до роздратованих реляцій у порожнечу, мовляв, справжній українець не міг би бути таким жорстким щодо критики національних негараздів і ментальних недоладностей. Також писалося про те, що «Інфекція» є поступом щодо композиції та поетики укр.роману і про те, що це взагалі не роман.

У 2005 році вийшов третій роман — «Тотем» (видавництво «Тіповіт»). У цьому творі помітне посилення інтересу до онтологічних питань: смерть і страх, фетишизація і неврози, відчай і пошуки можливих рецептів гармонії.

У 2007 році івано-франківське видавництво «Тіповіт» видало збірку есеїв Степана Процюка «Канатоходці». Наступний роман письменника «Жертвопринесення» також вийшов цього ж року у цьому ж видавництві. Він є своєрідною відповіддю на питання, чому Процюк-поет «заморозив» власне існування.

Крім того, автор починає роботу над літературою для підлітків. Так, в 2008 році у київському видавництві «Грані-Т» світ побачила трилогія про кохання «Марійка і Костик», «Залюблені в сонце»(Друга історія Марійки і Костика"), «Аргонавти» (Третя історія Марійки і Костика). Також у цьому ж видавництві у серії «Життя видатних дітей» вийшла книга «Степан Процюк про Василя Стефаника, Володимира Винниченка, Архипа Тесленка, Карла-Густава Юнга і Ніку Турбіну».

Автор мав літературні вечори у багатьох містах України (Києві і Харкові, Львові і Ялті, Тернополі й Ужгороді і т. д.), а також у Кракові (на запрошення Ягеллонського університету) та Берліні. Є лауреатом багатьох національних літературних премій: 7-разовий лауреат премії журналу «Кур'єр Кривбасу» (1998—2003 рр. включно), премії «Благовіст» (2000 р.), а також міської літературної премії ім. І.Франка (2002 р.) та обласної літературної премії ім. В.Стефаника. 2003 року за роман «Інфекція» був номінованим на здобуття Шевченківської премії.

Окремі твори, переважно вірші, перекладені кількома іноземними мовами (німецькою, російською, словацькою). А наприкінці 2008 р. в столиці Азербайджану Баку накладом 1000 примірників вийшов роман письменника Степана Процюка «Тотем». Перекладав книгу відомий азербайджанський письменник та видавець Ельчин Іскендерзаде. Зараз роман перекладається ще кількома іноземними мовами.

Проза Процюка є одним із найконтроверсійніших елементів сучасної української літератури. Автора часто звинувачують у натуралізмі та фізіологізмі. Автора підхвалюють за екзистенційну сміливість. Автору закидають вульгарність та імітацію щирості. Проте багато читачів вважає, що так звана вульгарність у Процюковому виконанні — це лише страсті за чистотою духу. Процюку закидають як і хворобливий патріотизм, так і відсутність будь-якого патріотизму. Його не пестить як традиційна, так і постмодерна критика. Хоча про творчість Степана Процюка написано чимало. Автор має низку читачів у різних містах України, з яких можна створити віртуальний фан-клуб. Деяка частина читачів стверджує, що ненавидить його прозу. Проте сам автор вважає, що найбільше потенційних читачів ще недостатньо познайомилося як і з його книжками, так і з творами його колег.
Crochets modèle.png
Записан
Incredibili dictu
Призрак форума
*******
Offline Offline

Сообщений: 1000


Просмотр профиля
« Ответ #26 : 09 Апрель 2010, 21:43:07 »

Світла́на Генна́діївна Матвіє́нко (*11 березня 1976, Кам'янець-Подільський) — українська письменниця (поет, літературознавець, критик). Член Асоціації українських письменників.

Навчалася у Кам'янець-Подільському педагогічному інституті, згодом — у Києво-Могилянській академії. Влітку 1998 трохи повчилась у Гарварді. Дещо пришвидшеними темпами „укінчений" магістеріум (2001) дозволив раніше вступити до аспірантури Києво-Могилянської академії.

Була редактором відділу літератури в журналі «Art Line», головним редактором газет «Література плюс» та «Коментар».

Читала маґістерський курс «Насильство та визнання в культурі» у Львівському університеті ім. Франка. Нині, як стипендіат Fulbright Graduate Student Program, працює у США (University of Missouri, Columbia; Ph.D. Program).

Автор численних літературознавчих, критичних та культурологічних статей, поезій, а також книжки «Дискурс формалізму: український контекст» (Львів, 2004).
Записан
Incredibili dictu
Призрак форума
*******
Offline Offline

Сообщений: 1000


Просмотр профиля
« Ответ #27 : 09 Апрель 2010, 21:51:23 »

Подерв'янський Олександр Сергійович (творчий псевдонім Лесь Подерв'янський [1]) (* 3 листопада 1952, Київ) — український художник, автор сатиричних п'єс. Мешкає на Бесарабці (раніше на Липках). Має дочку Анастасію та онука Тимура. Одружений втретє офіційно, жінка Марія Ганженко займається написанням сценаріїв. Дід і батько Леся також були художниками. Почав писати перші п'єси наприкінці 1970-х і на даний час написав більше 50. Участь у виставках бере з 1976. Картини Леся зберігаються в Національному художньому музеї та багатьох приватних колекціях і їх можна побачити в Україні, Росії, Німеччині, США, Швеції. Із інтерв'ю з Подер'янським: Справжнє мистецтво — це кілька прошарків. Деякі бачать тільки те, що зверху лежить. Освідчена людина сприймає все набагато глибш Біографія

Народився Лесь Подерв'янський 3 листопада 1952 року на Київщині. У 1976 році закінчив Національну академію образотворчого мистецтва та архітектури (Київ) що раніше називалася Київським художнім інститутом), спеціальність: станковий і монументальний живопис, графіка, театральний живопис [3]. Член Спілки художників України з 1980 року. Служив у армії з 1977 року. Там він почав писати історії з вигаданими героями та істотами в листах до товаришів.

 Найвідоміші виставки (персональні та групові)

    * 2000 «Art Expo-2000». New York
    * 1999 Embassy of Ukraine in Canada. Ottawa, Ontario, Canada
    * 1999 «Lazarro Signature Gallery». Stoughton, Wisconsin, USA
    * 1998 «Domino» Gallery. Geteborg, Sweden
    * 1997 University of Wisconsin Grant Exhibition. Plattville, Wisconsin, USA
    * 1995 Museum of Russian Art. Kyiv, Ukraine
    * 1995 Exhibition of Modern Art. City Arts Gallery, Kyiv, Ukraine
    * 1995 Mercury Globe Ukraine. «Slavutych» Arts Center, Kyiv, Ukraine
    * 1994 Kyiv Arts Fair. Ukrainian House, Kyiv, Ukraine
    * 1993 «Ukraine — America '93». Sports Palace, Kyiv, Ukraine
    * 1993 «Gallery of the 4». Arts Museum, Sevastopil', Ukraine
    * 1992 «Vesta» Gallery. Museum of Russian Art, Kyiv, Ukraine
    * 1991 «Yednist». State Museum of Ukrainian Fine Arts, Kyiv, Ukraine
    * 1991 «Glasnost» Gallery. Nuremberg, Germany
    * 1990 «Modern Ukrainian Art». Marsvinskholm Cultural Center, Isted, Sweden
    * 1990 «Raissa» Gallery. Erfurt Cultural Center, Erfurt, Germany
    * 1989 «Metamorphoses». Museum of History, Kyiv, Ukraine
    * 1985 «Fine Arts of Ukraine». Manezh, Moscow, Russia
    * 1983 All-Union Arts Exhibition. Central House of Artists, Moscow, Russia
    * 1981 All-Union Young Artists Exhibition. Central Exhibition Hall, Tashkent, Uzbekistan
    * 1980 All-Union Exhibition. Manezh, Moscow, Russia

Найбільш відомі театральні праці та нагороди


    * 1995 «Kintakt-95», International Theatre Festival Award for set design of «The Shot in the Fall Orchard». Torun, Poland
    * 1995 «Kyiv Pectoral» Award for the best performance of the year, «The Shot in the Fall Orchard». Kyiv, Ukraine
    * 1994 «The Shot in the Fall Orchard» by A. Chekhov, set design. V. Bilchenko, Experimental Theatre, Kyiv, Ukraine
    * 1993 «Kyiv Pectoral» Award for the best set design of the year, «The Orgy». Kyiv, Ukraine
    * 1993 «The Orgy» by L. Ukrainka, set design. Lypky Theatre, Kyiv, Ukraine

Картини зберігаються у таких колекціях


    * State Museum of Ukrainian Fine Arts; Kyiv, Ukraine
    * Museum of Russian Art; Kyiv, Ukraine
    * Ukrainian Cultural Fund; Kyiv, Ukraine
    * Ministry of Culture and Arts of Ukraine; Kyiv, Ukraine
    * Artists' Union of Ukraine; Kyiv, Ukraine
    * Mercury Globe Ukraine; Kyiv, Ukraine
    * Arts Museum; Voronezh, Russia
    * Ministry of Culture of Russia; Moscow, Russia
    * Artists' Union of Russia; Moscow, Russia
    * «Glasnost» Gallery; Nuremberg, Germany
    * «Raissa» Gallery; Erfurt, Germany
    * Wisconsin State University; Plattville, Wisconsin, USA
    * «Domino» Gallery; Geteborg, Sweden
    * Приватні колекції в Україні, Росії, Німеччині, Швеції, Великій Британії, Ізраілі та США («Воїн, смерть i диявол» придбав Вуді Аллен у 2000 році в Нью-Йорку).

Список п'єс

    * Гамлєт, або феномен датського кацапізму
    * Павлік Морозов. Епічна трагедія
    * Піздєц
    * Цікаві досліди
    * Кацапи
    * Король Літр
    * Мєсто встрєчі ізменіть ніззя, блядь!
    * Дохуя масла
    * Остановісь, мгновєніє, ти прєкрасно!
    * Казка про Рєпку, або Хулі не ясно?
    * Герой нашого часу
    * Пацавата історія
    * Жан Маре та його друзі
    * Іржик
    * Хуйня
    * Діана
    * Йоги
    * Нірвана, або Альзо Шпрех Заратустра
    * Утопія
    * Хвороба Івасика
    * Данко
    * Васіліса Єгорівна та мужичкі
    * Рух життя, або динамо
    * Сноби
    * Множення в умі,або плинність часу
    * П'ять хвилин на роздуми
    * Свобода
    * Тріасова історія, або пригоди хтивих павіанів Борі і Жори
    * Бур'ян
    * Кам'яний довбойоб
    * Йоко і самураї
    * Восточна мозаїка
    * Сказ
    * День колгоспника

Бібліографія

    * Герой нашого часу: П'єси (Л.: Кальварія, 2000; 2 вид. - 2001).
    * Гамлєт (Харків: Фоліо, 2006)
    * Король Літр (Харків: Фоліо, 2006)
    * Павлік Морозов (Харків: Фоліо, 2006)
    * Герой нашого часу (Харків: Фоліо, 2006)
    * Множення в умі, або плинність часу (повне зібрання) (Харків: Фоліо, 2007)

Сімейне життя

    * Батько: Подерв'янський Сергій Павлович
    * Мати: Міляєва Людмила Семенівна
    * Дочка: Анастасія
    * 1-ша дружина ?
    * 2-га дружина: Марія Скирда (1987-2002) [4]
    * 3-тя дружина: Марія Ганженко (2002-дотепер)

Популярність

Спочатку твори Подерв’янського були відомі лише вузькому колу друзів Леся, яким він їх іноді читав. Точна історія невідома, але імовірно хтось з друзів вирішив ці твори записувати на касети і розповсюдити серед своїх знайомих, ті - серед своїх, і пішло-поїхало. Записи п’єс Леся продавалися на дисках у форматі MP3 і розповсюджувалися по інтернету. Врешті решт автор став настільки популярним, що його п’єси почали видавати у вигляді книж
Записан
chuchuka
Ветеран
*****
Offline Offline

Сообщений: 739



Просмотр профиля
« Ответ #28 : 13 Апрель 2010, 15:41:20 »

Все эти писатели и поэты сейчас популярны, известны, талантливы и т.д. и т.п. Вопрос: что, по Вашему, определяет место автора в литературе больше всего? Улыбка
Записан
yevheshko
Новичок
*
Offline Offline

Сообщений: 15


Просмотр профиля
« Ответ #29 : 13 Апрель 2010, 17:41:57 »

А чи можете порадити когось із сучасних авторів?

На мою думку, література, як мистецтво, має бути вищою за середньостатистичного читача, вона має бути тим світлом до якого хочеться тягнутися, а не змішуватися із брудом, як сьогодні..

То чи є щось гідне уваги в сучасній літературі?
Записан
Страниц: 1 [2] 3 4
  Печать  
 
Перейти в:  

Powered by SMF 1.1.11 | SMF © 2006-2009, Simple Machines LLC
Форум репетиторской группы ЗиГзаг
Поддержка и создание сайта apples-web, Харьков, 2009-2010